Підготовка військових собак за спеціальностями де від собаки і провідника вимагається розшук, затримання, або знищення реального супротивника, починається із підбору придатних молодих собак, та закінчується професійною дресурою, яка на фінальному етапі мало чим відрізняється від реальної роботи. Успіх цієї справи залежить від тих на кого покладено підготовку собак та провідників. У світі існує багато методик, та систем підготовки собак, які традиційно культивуються в тій чи іншій країні. Якщо йдеться про підготовку собаки по людині, як по супротивнику, то треба розуміти, що в майбутньому на цю собаку будуть покладати великі надії, як на бойову одиницю, тому і собака повинна виправдати ці надії. Від чого залежить цей успіх? Як уже було сказано вище – в першу чергу від тих хто буде готувати собак і провідників, від його розуміння, якою повинна бути реальна бойова собака.
Давайте детально розглянемо, якою повинна бути військова бойова собака? В першу чергу – надійною, одночасно, як вбивча зброя, і, як бойовий товариш. Собака, що відбирається для проходження підготовки повинна відповідати високим параметрам «сировинного матеріалу». Що ж такого в генетиці спеціальних військових собак, що відрізняє їх від всіх інших? Все дуже просто – у ній немає нічого зайвого. Розглянемо умовності, яких немає і не може бути у такої собаки:
Родовід
Це документ, який посвідчує генетичне походження собаки, чи іншої тварини, яку вивели заводським методом. В родоводі показано декілька поколінь предків, які в свою чергу також мають родоводи, і за допомогою цих даних можна прослідкувати все генеалогічне дерево кожної такої тварини. Ці важливі, без сумніву, дані дуже потрібні для тих хто планує займатись племінною справою, тобто хоче використовувати тварину як племінну, і це зрозуміло. Але, яким чином наявність родоводу може впливати на роботу собаки? Хоча дехто думає, що імениті предки з родоводу – це гарантія хорошої собаки. Тим більше, що родоводи різноманітних кінологічних клубів – є прямим підтвердженням «ШОУ» розведення, або спорту, так званого робочого розведення, і це ніяк не свідчить про походження собаки «War Dog». В походженні собаки «War Dog» важливою деталлю є лиш те, що вона виведена в спеціальному розпліднику, для цієї специфічної роботи, а не являється вибраковкою «ШОУ», або спортивних собак.
Екстер’єр
Ця зовнішня ознака собаки також не може бути визначальною прикметою собаки «War Dog», так, як зовнішні дані не мають нічого спільного з можливостями собаки тому, що важливо не те, «як виглядає собака, а, що вона може». Вимоги до екстер’єру зводяться лиш до наявності у претендента міцного здоров’я та фізичної кондиції, тому, що екстер’єр в екстремальній ситуації мало чим допоможе. Екстер’єр – це «упаковка», основою ж є внутрішній психоемоційний стан бойової собаки, який базується на вродженому сильному типі нервової системи.
Нервова система
Стійка сильна нервова система – не пусті слова, сильну нервову систему можна порівняти з електропроводкою в машині, якщо вона відповідно потужна, то може нормально функціонувати на пікових навантаженнях, так із собаками, що мають сильну нервову систему, яких можна «навантажити» максимально під час навчання, в цей же час собаку зі слабкою нервовою системою так не навантажиш тому, що обов’язково настане збій в роботі психіки. Так, як в електропроводці – коли напругу великої потужності пропустити по потужному кабелю, і в іншому випадку цю саму напругу по тоненьких дротиках. Другою особливістю психіки такої собаки – є вроджені робочі інстинкти, які будуть працювати під час навчання, відповідно і мотивація роботи собаки будується на цих робочих інстинктах. З часів утворення порід собак, заводчики за допомогою селекції закріплювали потрібні інстинкти із покоління в покоління цілеспрямовано відбирали собак з активними інстинктами потрібними в майбутньому використанні поголів’я. Від дикого предка собака успадкувала всі його інстинкти, які допомагали йому вижити в суворих умовах дикої природи, але людині не були потрібні всі інстинкти дикого предка собаки, тому вона відбирала собак з потрібними для роботи інстинктами – це не означає, що інші інстинкти зникли – ні вони просто не домінують в поведінці собаки, яку цілеспрямовано селекціонували під час проведення племінної роботи. Третьою особливістю необхідною в роботі психіки собаки – є дуже сильний контакт із провідником, який базується на вроджених інстинктах ієрархії та любові до представника своєї зграї. Якщо цього контакту не буде або цей контакт буде не достатньо сильним, то якими би унікальними якостями не володіла б собака – робота її буде не повною, так, як собака буде жити тільки для себе, а не «викладатися» заради свого провідника. Наприклад приручений вовк, який без сумніву володіє великою фізичною силою, витривалістю, сильною нервовою системою, унікальним нюхом, але навіть на десять відсотків свого потенціалу він не буде використаний в роботі зі своїм провідником тому, що у вовка в поведінці домінують зовсім інші інстинкти, які роблять неможливим його використання в якості бойової одиниці. Тобто, ініціатором нападу на людину, або виконувати будь-яку іншу роботу без особливої на те потреби, вовк напевно не буде. Існує багато публікацій про використання на військовій службі помісі: «Собака Х Вовк», але це скоріше виняток а ніж правило, так, як в таких комбінаціях домінує генетика дикого вовка з незмінною його поведінкою.
Дуже неправильно, та не професійно дресирувати собаку за програмами, які не враховувались під час племінної роботи по виведенню «сировинного матеріалу». Наприклад, якщо Ви взяли цуценят предками яких були собаки, що мали на протязі багатьох поколінь виставкову кар’єру, і хочете професійно зайнятись спортом з собаками, то кожен спеціаліст зі спорту з собаками Вам впевнено скаже, що, якщо Ви вирішили зайнятись професійно будь-якою із професійних програм, то собаку потрібно відбирати з розплідників, так званого робочого розведення. Навіть, спортивні програми в різних країнах відрізняються за особливостями роботи собаки, з цих особливостей складаються самі програми.
Так генетика робочих собак «ІРО» відрізняється від генетики собак «KNPV», не кажучи вже про собак «ШОУ» розведення. Так і зі спеціальними військовими собаками, якщо навчання проводити з собаками, яких спеціально виведено для цієї надскладної роботи, то результат так само буде прогнозований, як для «ШОУ» собак виставкова кар’єра, та спортивні змагання для собак робочого розведення. А коли підбір собак для дресирування буде проводитись без врахування генотипу сировинного матеріалу, то результат такої підготовки, якщо і буде вдалим, то скоріше він буде випадковим, і не високої якості. Так, як собак спеціально виведених для війни дуже мало, то часто можна побачити у спеціальних військових кінологічних підрозділах собак «ШОУ», та спортивного розведення, відповідно і результат їхньої роботи в порівнянні зі спеціально виведеними собаками «War Dog» буде в кращому випадку посередній, а ніж прогнозовано високий.
Стереотип поведінки
Стереотип поведінки, який присутній у собак аматорського, та стихійного розведення, в тому числі «ШОУ» та «робочого» розведення, відповідно і мотивація до роботи, якщо взяти до уваги військове застосування дуже різні у перерахованих представників собачого племені та спеціальних собак «War Dog». Якщо взяти, як приклад, собак спортивних ліній, то безумовно в поведінці присутня універсальність застосування, спеціальна ж собака «War Dog» – це вузька військова спеціалізація. Собаку з універсальними задатками можна порівняти із сімейним лікарем, який має медичну освіту, знання про органи та захворювання, але ці знання є поверхневими і ніколи не зрівняються з поглибленими знаннями вузькоспеціалізованого фахівця, наприклад, нейрохірурга, який являється асом свого профілю.
Міжнародні програми підготовки собак: ІРО, Schutzhund, KNPV і т.п.
Створювались, як тестовий норматив для молодих собак на проф..придатність, та з часом переросли у великий спорт. Чисто спортивні програми, які не мають нічого спільного з реальним, прикладним використанням собак. І те, що спортивні програми є лише спортом признають навіть самі спортсмени, звичайно ті, що усвідомлюють сутність питання і являються чесними людьми. Для звичайної людини може показатись, що собака, яка виконує любий із перерахованих спортивних нормативів, з легкістю зможе виконати бойове завдання, але це зовсім не так.
Однією з відмінностей спортивної собаки від прикладної у тому, що її підготовка по програмі та виконання самого нормативу побудовано так, що собака знає увесь порядок виконання вправ, для неї не має ніяких несподіванок від початку вправи до її завершення. Вся її робота злагоджена та відпрацьована багаторазовими повторами. Коли вона працює по людині «фігурант», то не сприймає її як ворога від сутички з яким можна загинути, «фігурант» являється скоріше партнером, основним завданням якого є відпрацювати свою роль, так щоб дати собаці безпомилково виконати захисний елемент програми.
Собака, у свою чергу, також не являє собою небезпеку для фігуранта та оточуючих. Вона «працює в спорядження», не намагаючись атакувати у відкриті, незахищені частини тіла, що було б ефективніше для знешкодження супротивника. І, якщо ви подивитесь на роботу спортивної собаки, то побачите, що фігурант навіть при падінні під час роботи, відчуває себе у безпеці, спокійно та впевнено піднімається, не остерігаючись атак у незахищені спорядженням частини тіла.
Під час підготовки спортивні собаки не працюють за допомогою інстинкту агресії, тому спокійно відносяться до того, що фігурант під час боротьби доторкається до голови та тіла собаки, такими діями вчать собаку не відволікатись на сторонні подразники, а зосереджують її увагу на місці укусу. В реальному житті таку собаку чекала б швидка загибель від ворога. В подальшому її вчать «тримати удар» під час боротьби з фігурантом озброєним прутом або стеком. Здавалось би, коли ми бачимо, що по собаці наноситься один або серія ударів, то вона виглядає такою, що не дивлячись на загрозу , та біль все одно продовжує атакувати. Але в реальності все буде по іншому – кожен такий удар може бути смертельним, так, як противник буде намагатись убити собаку з першого ж удару, і це йому може вдатись, так, як собака «тримає удар», а проти неї буде не фігурант, а ворог зі справжньою холодною зброєю в руках. Атака спортивної собаки ставиться через інстинкт здобичі-бажанням заволодіти спортивним спорядженням одягнутим на «фігуранта», фактично видозміненим апортувальним предметом. І коли вона робить хват, то в цей момент хоче лиш заволодіти цим спорядженням, і аж ніяк не бажає пошкодити «фігуранта». Навіть, якщо розглянути таку популярну спортивну програму як «KNPV», що позиціонується, як прикладна поліцейська програма підготовки собак, то побачимо, що при видимій жорсткій роботі, ефектними атаками на великих швидкостях, по суті своїй являється лише спортом, не дивлячись на ефектність виконання. Тут, так само, як у інших спортивних програмах присутня та сама мотивація роботи, не сприйняття «фігуранта», як потенційного ворога. В свою чергу господар собаки, яка тестується за програмою «KNPV» зобов’язаний проінформувати «фігуранта» про характер та місце поставленої атаки, тобто ефекту несподіваності немає ні у собаки , ні у «фігуранта», так , як і в інших спортивних програмах. Так само, собака працює в спорядження «фігуранта», не бажаючи атакувати у відкриті частини тіла «фігуранта», а він в свою чергу підставляється під атаки, що дозволяє собаці робити ефектні трюки.
В справжній прикладній військовій підготовці все навпаки – собака працює мотивована інстинктом агресії, коли робота стосується людини, яка сприймається не як партнер, а як ворог, який готовий знищити собаку при першій можливості. І це розуміння небезпеки в собаки закладається під час навчання з самого початку , і підтримується впродовж всієї підготовки, думаю лишним буде говорити, що собака не буде чекати від нападаючого нанесення ударів предметами, а тим більше «тримати удар». А, якщо в момент боротьби є можливість атакувати відкриту частину тіла супротивника, то вона неодмінно скористається цією можливістю. Робота такої собаки можливо виглядає не так ефектно, та красиво, як у спортивних собак на змаганнях, зате дуже ефективно і надійно.